|
Правила виховання Давайте замислимося, шановні батьки!
Прийміть за безсумнівну істину, що найбільший вплив на поведінку дитини буде все-таки здійснювати компанія, у якій вона знаходиться, і образ дій тих, хто ходить за нею, ніж будь-які повчання, які б ви не давали дитині і якими б мудрими уроками вихованості не надихали її щодня. Джон Локк
Добре виховання потребує від батьків уміння безпомилково читати в очах, на вустах і чолі дитини кожну зміну в її душевному стані. Йоганн-Генріх Песталоці
Учителі, яким діти зобов’язані вихованням, поважніші, ніж батьки, яким діти зобов’язані лише народженням: одні дарують нам тільки життя, а інші - добре життя. Аристотель
Дитина – дзеркало сім’ї: як у краплі води відбивається сонце – так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. Завдання школи і батьків – дати кожній дитині щастя. В.О.Сухомлинський
Читання для роздуму – те ж саме, що фізична вправа для тіла. Д.Аддісон
Ніколи не обіцяйте дитині, чого не можна виконати, і ніколи не обманюйте ії. К.Д.Ушинський
Людина народжена для праці; праця становить ії земне щастя, праця - кращий зберігач людської моральності, і праця ж повинна бути вихователем людини. К.Д.Ушинський
Теоретичне життя розуму утворює розум; але тільки практичне життя серця та волі утворює характер. К.Д.Ушинський Принципи-девізи для батьків
Запевняйте себе і свою дитину, що Вам пощастило з вчителем, з навчальним закладом. Слідкуйте, щоб Ваша Дитина була завжди охайною, уважною і привітною. Піклуйтесь про те, щоб у вашої дитини було все необхідне для навчання, привчайте її не забувати вдома навчальні приладдя. Постійно цікавтесь життям дитини: її навчанням, захопленнями, друзями. Радійте разом з дитиною її успіхам. Слідкуйте за своєю мовою, поведінкою в присутності дітей. Будьте уважні до інших дорослих і дітей. Не поспішайте, не вимагайте від дитини неможливого вже в перші дні навчання: вірте, що у неї все вийде. Слідкуйте за порадами вчителів. Подумайте, чим Ви можете допомогти вчителю: пам’ятайте, що діти пишаються своїми батьками, коли ті допомагають школі. Правила виховання Дуже часто найскладніший вибір - це вибір між легким та правильним. Дж. Роулінг Шановні батьки!
Пропонуємо Вам ці корисні поради, наповнені досвідом психологів різних країн. Сучасний світ швидко змінюється, змінюються й діти, але основні правила, які будують позитивні відношення між батьками та дитиною, залишаються. Беручи до уваги те, що ці правила підтверджені роками аналітичних та практичних досліджень відомих психологів, можна назвати їх «Золотими правилами виховання».
Отже: Вчиться приймати свою дитину такою, якою вона є, без заниження її гідності чи завищення недоліків. Якщо батьки не вміють об’єктивно оцінити сильні та слабкі риси дитини, було б дивно сподіватись, що вона сама легко навчиться ставитись до себе неупереджено. А між тим, схильність до об’єктивного самоаналізу – це той фундамент, на якому будується сильна та впевнена в собі особистість.
Прийняття не означає, що з негативними рисами характеру чи поведінки не треба боротись. Навпаки, неупереджене ставлення допомагає швидше помітити, яким моментам виховання слід приділити більше уваги. Але незважаючи на всі можливі недоліки дитини, вона повинна розуміти, що Ви любите саме її, а не її вміння чи вчинки. Якщо Ви бачите, що дитині потрібна допомога – допоможіть, але тільки у випадку, коли вона готова прийняти Вашу допомогу чи просить про неї. Не відбирайте у дитині можливість вчитись на власних помилках. Звісно, якщо вони призводять (чи можуть призвести) до чогось небезпечного, втрутитись необхідно. Але в інших випадках нав’язування своєї допомоги робить дитину невпевненою у своїх силах та викликає бажання «вчинити навпаки». Будь ласка, зрозумійте:Ваша любов до дитини повинна підтримувати, а не пригнічувати її самостійність.
Зверніть увагу на емоційнє наповнення тих слів, з якими Ви частіше звертаєтесь до дитини. Воно позитивне, нейтральне чи негативне? Як дорослі, так і діти підсвідомо більше звертають увагу не стільки на те, що їм кажуть, як на те, яким тоном це кажуть. Позитивно побудоване прохання скоріш знайде відгук у вчинках дитини.
І намагайтесь не кричати. Справа в тому, що крик завжди сприймається як ознака невпевненості, низького самоконтролю. Людина, яка часто не стримує свої емоції, особливо негативні, не може бути авторитетом в очах інших (і в першу чергу – в очах власних дітей). Хоча крик батьків начебто ставить крапку у суперечці з дитиною, насправді це лише зовнішня «перемога». Позитивне відношення до себе – основа психологічного розвитку та виживання кожної людини. Неможливо здобути задоволення від оцінки своїх досягнень іншими, якщо не відчуваєш за них власної гордості. Але для дитини самооцінка та оцінка оточуючих часто зливаються в одне ціле, тому не дивно, що вона прагне й бореться за позитивне відношення до себе. Оцінюючи себе через думку інших, вона вчиться самоаналізу. Тому будьте уважні, шановні батьки, коли висловлюєте дитині своє відношення. Намагайтесь не допускати того, щоб дитина почала асоціювати себе зі своїми недоліками чи поганою поведінкою. Наприклад, не кажіть, що дитина погана чи неввічлива, підкреслюйте, що «це був поганий чи неввічливий вчинок».
Дуже важливим у створенні гарних відносин з дитиною є довіра. Вона закладається змалку і є запорукою довгих та міцних відносин. Але навіть незначна доля брехні чи непорозуміння може знищити цей зв’язок. Тому ніколи не обманюйте дитину, навіть заради її спокою. Якщо Ви не бажаєте відповідати на будь-яке питання, краще дипломатично і в м’якій формі поясніть це дитині. Брехня близької людини залишає глибокий слід, і немає гарантії, що дитина правильно сприйме Ваші мотиви, навіть коли подорослішає. Вчиться поважати дитину: вона ж не річ і не іграшка. Крім того, якщо Ви періодично говорите дитині неправду, не дивуйтесь, коли вона почне брехати у відповідь.
Правила та заборони повинні існувати у житті дитини. Але ці правила мають бути об’єктивними, з урахуванням вікових та особистісних можливостей дитини.
Крім того, їх повинна виконувати вся родина. Діти більше вчаться не тому, що ім кажуть, а тому, що вони бачать. Якщо, наприклад, серед батьків чи інших родичів часто виникають сварки та ще з використанням нецензурної лексики, то немає ніякого сенсу вимагати від дітей, щоб вони завжди вели себе ввічливо та виховано спілкувались. Дитина зрозуміє це або як нещирість з боку дорослих, або як те, що заборони існують лише для дітей. Тому привчайтесь бути прикладом для своїх дітей – інакше вони самостійно знайдуть собі кумира. Правильно підібраний стиль пояснення правил та заборон не викличе сильного відторгнення з боку дитини. Завжди аргументуйте свої вимоги на такому рівні, щоб дитина могла їх зрозуміти. Тон повинен бути доброзичливим та роз’яснювальним, а не жорстким.
Якщо вже виникла потреба у покаранні, то його сила має відповідати мірі провини. Не виміщуйте власну образу чи гнів на дитині. Також не треба карати «під гарячу руку» або через великий інтервал часу. У першому випадку Ви можете не розібратись у ситуації та віднестись упереджено. У другому – покарання втратить в очах дитини зв’язок з вчинком.
І ще одна важлива річ: карайте тільки за вчинки, а не за думки чи емоції, які відчуває дитина, навіть якщо вони Вам неприємні чи спрямовані проти Вас. Емоції та думки народжуються з якоїсь причини, вони наслідки проблеми, а не її основа. Якщо дитина чує від Вас лише критику та зауваження, скоро вона просто почне ігнорувати Ваші слова. Неможливо нікого навчите, тільки караючи. Логічно, що якщо погані вчинки викликають вираження незадоволення, все позитивне, що зробить дитина, також повинне бути відмічено батьками. |
